3 клас:
Людина на землі

У цьому віці діти починають емоційно переживати таке явище, як Час. У минулому – безтурботне й радісне дитинство, попереду – доросле життя, сповнене завдань та відповідальності. Дитина переживає образ дерева пізнання з плодами і питання: «Чи можу я зірвати плід з цього дерева? Чи хочу я бути дорослим? Чи страшно мені? Чи я впораюся? Я сам!» Ці питання оживають у дитині не інтелектуально, а на рівні почуттів. Тому важливо, щоб дорослі підтримали дитину своєю довірою до її можливостей і талантів.

У вальдорфській школі весь навчальний план 3-го класу спрямований на те, щоб дитина глибше пізнала себе, впевнилася у собі, побачила свою відмінність від інших дітей і була цій відмінності рада.

У вересні учні стикаються з питаннями: як людина навчилася жити на землі? що було першочерговим для неї? І самі знаходять відповіді: важливою була їжа, треба було роздобути її та навчитися робити запаси; життєво необхідним було захистити своє тіло від холоду та спеки – отже, винайти одяг; треба було створити житло для власної безпеки. Так діти роблять важливі відкриття, і це дає їм відчуття радості. Вчитель лише запитує – відповіді вони шукають самі.

Після відкриттів настає час практичного досвіду. Ми йдемо на шкільну ділянку, говоримо про те, яку землю ми бачимо: тверду, суху, з бур'янами. Учні завзято беруться за лопати, перекопують, висмикують бур'яни, виймають каміння, і от вже чути перші вигуки: «Ох, я не думав(-ла), що це так важко!» Наступного дня у декого з'являються мозолі на руках.

Весь процес ми обговорюємо та записуємо у книги, що їх діти створюють власноруч. Також учні роблять малюнки до написаних історій, кожна дитина – свій.

Ділянка перекопана, ми чекаємо дощу і знайомимося з різними видами злаків. Розглядаємо їх, пробуємо на смак. Нарешті дощ припинився – і ми сіємо жито та пшеницю. Радість від спільної праці та завершеної роботи – головне переживання дітей. Тепер будемо чекати паростків, спостерігати, як вони зимують, і все описувати у наших книгах «Людина на землі». І знову є переживання Часу: з минулого є врожай зерен, ми це зерно сіємо зараз і чекаємо у майбутньому наш врожай. Усе, що ми робимо з дітьми, пронизано сенсом і свідомістю.

Окрім практичного землеробства, ми з класом засолювали огірки, сушили яблука, варили грушеве та яблучне варення у казані на вогні. Діти пережили вир емоцій: «Я не знав(-ла), що я таке можу! Я й не уявляв(-ла), що у нас вийде! І що буде так смачно! Тепер я знаю, як це робиться! Я пишаюся собою!»

Така діяльність народжує у дитині впевненість у своїх силах, дає ясне переживання: «Я можу! Я вмію! Я впевнено стою на землі!»