Більш глибокий погляд
на дні Михаїла

Сезон подає знаки перетворення літа на осінь. У повітрі, перш ніж зелень листя починає червоніти, періодично починає чутися шепіт свіжої прохолоди, щоб сповістити про зміни, які настануть. Навіть у місцях, де між сезонами немає різких змін, віщування про тонкі перетворення, які приходять із обертанням землі й парадом сезонів, що рухаються далі, надходять від тих, хто чутливий до експресії Землі.

Спалахи Персеїд, або метеоритний дощ, з середини й до кінця серпня щороку позначає зміну зірок. Кожна зірка, що падає, дає нам образ одного зі списів Михаїла, кинутих на Землю, щоб наповнити людські серця силою, надією й твердістю. Із цим світловим дощем людські душі починають пробуджуватись. Сонний літній час, коли мислити важко, послаблюється – і входить інша свідомість. Дрейф у теплі, коли Земля виливає свій достаток у ріст, квіти, овочі, фрукти і розкіш світла й кольору, закінчується. Діти починають цікавитись, коли почнеться школа і розпочнеться планування майбутнього циклу.

Це «пробудження» в людському мисленні з настанням осені, коли дні стають коротшими й насувається темрява, є зворотним до активності Землі. Вона щедро родить кожен рік і виснажує себе кожним врожаєм. Перемішування, у розумінні людиною кінця всього – паралельно із Землею, являє себе у святкуванні наприкінці жовтня, у переддень Дня усіх святих (All Hallows' Eve, або Hallowe'en у Північній Америці). Відразу ж, на початку листопада, настає День усіх померлих, або День мертвих у латиноамериканських культурах. Чутливі до природного життя Землі можуть відчувати, що ці дні, у які ми стикаємося зі смертю, є відображенням того, як Земля робить свій останній подих життя після надзвичайних зусиль з виробництва їжі для всіх тих, хто її населяє. Потім Земля знову починає замикатись на собі й відновлювати життєві сили всередині, усвідомлюючи свої плани на наступний вегетаційний сезон, а на поверхні вона лежить безплідно і тихо, так, ніби мертво спить.

Цей час від метеоритних дощів до останнього подиху життя після врожаю є порою року під керівництвом Михаїла. Рудольф Штайнер навчив нас вимовляти ім'я цієї могутньої духовної істоти трьома складами: «Ми-ха-їл». Вони являють собою принесене ним усвідомлення тричленності людської організації: голова, руки і серце; тіло, душа і дух; розум, серце й кінцівки; мислення, почуття і воля.

Кожна епоха людського розвитку має духовних провідників, які її скеровують. Ці провідники протягом тисячоліть є усіма вищими істотами з космосу, які жертвують своїм високим статусом задля втілення на Землі, щоб зміцнити людський потенціал та очолити людство до нового рівня розвитку і свідомості. Мойсей, Крішна, Одін, Осіріс та Ізіда, Заратустра, Лао-цзи, Рама, Будда, Христос. Усі ці духовні провідники співпрацюють для того, щоб ще більше підносити людську свідомість усе далі й далі до свободи, незалежності та вміння володіти собою. Кожен з них має свій час для проводу. Неможливо здійснити необхідну жертву без зусиль і жертв попереднього духовного лідера.

Протягом уроків у початковій школі усі ці провідники та періоди історії людства викладаються через міфологію, легенди та записані історії тих часів.

У кожній епосі цим провідникам допомагають регенти, або додаткові провідники, які сприяють виконанню необхідної роботи, щоб стало можливим впровадження нових можливостей в людських істотах. Потім ми маємо тисячі років, щоб тренувати та розвивати ці нові можливості, аби міг прийти майбутній провідник з космосу.

Наприклад, Будда прийшов і приніс людським душам таке необхідне співчуття. Його зусилля, як розповідають легенди, були вкрай у наших інтересах. Без його досягнень Христос, наш нинішній духовний провідник, не зміг би дарувати людям дари любові й прощення. Ці здібності ми практикуємо зараз (недосконало, та іноді можемо це робити). Штайнер пояснює, що Будда і Христос тісно працюють разом, надихаючи людей із втіленням на Землі відкривати себе для співчуття, любові й прощення.

У кожну епоху людського розвитку не всі усвідомлюють цих духовних провідників, але дари, які вони приносять, приймаються усіма нами. У своїй основоположній книзі «Філософія свободи» Рудольф Штайнер дає натяк на те, що любов – це портал до ясновидіння. Коли ми любимо, ми можемо бачити речі або ситуації інакше, ніж ті, хто не любить.

Кожна епоха виходить за межі релігій, що неминуче проявляється у відданому визнанні високої природи цих провідників, коли вони ходять Землею певний час. Дуже часто ці релігії паплюжать духовного аватара, навертаючи у свою віру, караючи, вбиваючи та воюючи з тими, хто вірить у те, що це є духовний провідник!

Михаїл є регентом цієї епохи Христа. Його завдання, як нам відомо, – наповнити людські серця здатністю чітко мислити та вселяти у людські думки сили серця. Він зміцнює людей, щоб ті були сильними та сміливими, протистояли лиху рівновагою, обирали владу добра над злом, тим самим зміцнюючи свободу людини, яка робить вибір між добром і злом, маючи вдумливе серце й душевні думки.

Робота Михаїла стане більш очевидною в майбутньому. На сьогоднішній день він залишається подібним до метеорних дощів кожного літа, видимий у неочевидний спосіб, надихаючи душу і будучи невидимим у силі, яка є в нас, щоб приносити сміливість, твердість і сили співчуття та прощення. Ця висока істота не діє від імені людства, натомість вона чекає людської ініціативи, щоб могти відступити. Говорячи сучасною мовою, «він стоїть за нашими спинами»!

Рудольф Штайнер дуже переймався важливістю створення свята до Дня Михаїла, 29 вересня. Значення цього свята покаже себе лише в майбутньому. Саме тому, що це свято є новим, воно таїть у собі глибокі обіцянки на майбутнє і не обтяжене старими традиціями. Майже кожна вальдорфська школа у світі святкує Михайлів день, як його називають. Суть його полягає у подоланні страху та нижчих інстинктів та піднесенні до прийняття викликів з мужністю. Святий Георгій убиває дракона або Архангел Михаїл приборкує дракона і керує ним, щоб той допомагав в оранні або інших завданнях під час збирання врожаю – це відображають фотографії, які найчастіше робляться у вальдорфських школах на цих святкуваннях на честь Михаїла.

Коли дні стають темними і коли ми, як сучасні люди, справляємось із внутрішньою темрявою, що є в усіх нас, ці картини надихають нас піднятися вище, ніж ми думаємо, що ми здатні, щоб набратися сміливості для допомоги один одному у час лячних послань Хеллоуїна, стикаючись зі смертю й темними днями, і щоб пам'ятати, що Земля живе циклами і що світло повернеться. Сміливість і стійкість, внутрішня сила, дружба та спільнота – усе це подарунки, створені цілком із допомогою Михаїла. Зображення, які ми даємо у вальдорфських школах, демонструють ці подарунки в живописних образах, які діти можуть засвоїти. Усі свята, які ми робимо з дітьми, пов'язують їх із Земними циклами, сезонами року. Ніщо так не дає послань надії, внутрішнього світла та сили індивідуальної мужності, як Михайлів день. Це робить його найважливішим святом року – чудовий спосіб почати навчальний рік!