Борисфен
«ВАЛЬДОРФСЬКА ШКОЛА БОРИСФЕН»

Бути «Я»:
криза між 9 і 10 роком життя

Під час другого семиріччя дитина проходить крізь драматичний процес, схожий на прояв свідомості власного «Я» у трирічному віці. Вальдорфські педагоги називають цей період «Рубіконом». Що це означає, пояснює Роземарі Вембтер, класна вчителька з багаторічним стажем.
Людина не пам'ятає перших років свого життя, попри те що вона так багато засвоїла й пізнала у цей час. Свідомість з часом стає чіткішою, але ще не є поєднаною із самосвідомістю. Лише між другим і третім роком життя настає той момент, коли в одну мить народжується свідомість бути собою.

Це усвідомлення діє на рівні відчуття. Дитина відчуває, що вона протистоїть світові, хоча до того часу жила у повній гармонії зі своїм навколишнім середовищем. У дитини виростає страх, причиною якого є новий досвід відчуття самої себе, коли «Я» по-новому поєднується з власною тілесністю. Тоді дитина вже не так сильно переплетена зі своїм навколишнім середовищем; з'являється тріщина між власною особистістю та навколишнім світом, що дає можливість дитині більш ясно сприймати себе саму та світ навколо. З цього часу дитина називає себе «я». Тут беруть початок і перші спогади людини.
Коли на нас дивиться трирічна дитина, ми розуміємо, що вона ще далека від того, щоб бути свідомою людиною. Процес втілення «Я» ще не завершено.

У другому семиріччі відбувається схожий процес між дев'ятим і десятим роком. Він триває довгий період, протягом тижнів, а то й місяців. Зовні цей процес непомітний, на відміну від зміни молочних зубів чи від змін у перехідному віці. Лише коли виміряти співвідношення пульсу до дихання, то впадає в око, що воно таке, як і у дорослих людей, тобто 1 до 4, у той час, як у дитячому віці переважає дихання, а у перехідному віці – пульс. Здається, що ця фізіологічна особливість є передчуттям майбутнього, коли доросла людина вже оволодіє усіма силами свого «Я».
Сільськогосподарська практика у 3 класі школи "Борисфен" (с. Трахтемирів, 2017 рік)
Ставлення до людей зазнає змін
Як ми взагалі помічаємо зміну в дитині? Її поведінка, особливо ставлення до людей, які оточують дитину, помітно змінюється. Глибше втілення сил «Я» та оновлена самосвідомість збільшують відстань до навколишнього світу. Дитина ставиться до світу більш критично, вже не сприймає його як належне. «Для чого ми мусимо вчити таблицю множення? Чи вартий вчитель поваги? У нього падає губка!» У першому класі діти подумали б, що вчитель робить це навмисно, щоб їх розвеселити. Зараз вони думають: «Який він незграбний!»

Пробуджуються відчуття, з яких виникають питання: «Чи любить вчитель мене взагалі? Хтось мене взагалі любить?» Дитина почувається самотньою і думає, що її не розуміють. Вона потребує підтримки й уваги близьких людей. Внутрішня невпевненість може призвести до того, що у дитини виникають сумніви, чи її батьки справжні: діти уявляють, що мають зовсім інше походження, вигадують собі інше ім'я. Толстой (раннє та пізнє дитинство, 1828 – 1844) розповідає, що він думав, ніби усі його ненавидять, і причина в тому, що він не є сином власних батьків.
Мене ніхто не розуміє і я самотній/самотня
У цей період життя дитина більш свідомо й гостро сприймає та переживає трагедії, наприклад, смерть дорогої людини, нещасний випадок, переїзд та ін. Також виникають питання до життя та долі, які спрямовані в майбутнє. Генріх Шліман, археолог Трої, втратив свою матір у віці дев'яти років. Перебуваючи у бурхливому емоційному стані, він чує вірші Гомера та історію Трої – і починає передчувати майбутні цілі свого життя.

Бруно Вальтер, відомий диригент, описує: «Я не знаю, як так сталося, що я стояв сам-один на шкільному подвір'ї, наповненому гамором ошалілих у грі дітей... воно здалося мені таким порожнім і покинутим. Я бачив, як я стояв у полоні глибокої тиші – і слухав її та легкий вітер. Я відчував, що з самоти щось невідоме, сильне хапає мене за серце. Це було моє перше розуміння, що я – це я, мій перший спалах про те, що я маю душу і що її звідкись покликано!» В багатьох біографіях трапляються такі закономірності, коли перші переживання свого власного «Я» перекликаються із покликом долі з майбутнього.
Сільськогосподарська практика у 3 класі школи "Борисфен" (с. Трахтемирів, 2017 рік)
Усе залежить від прикладу
У кінці 3-го, на початку 4-го класу настрій дитини змінюється – вона починає сприймати світ критично. Але йдеться при цьому не про процеси у групі чи спільноті, а про глибоко індивідуальні внутрішні процеси. Дитина потребує у цей час особливої уваги. Дівчинка зупиняється під час ранкового привітання. Вона нічого на каже, тільки чогось чекає. Підбадьорливий кивок головою, питання про сім'ю, привітний погляд – і вона вже виглядає вільною. Хлопчик поводить себе дуже голосно – з усього видно, що він хоче, щоб його помітили. Вчитель повинен дати йому зрозуміти, що він його побачив, а також розуміє його, знає його ситуацію. Для вчителя це виклик, майже провокація. Тому він повинен проявляти багато тактовності, за словами Рудольфа Штайнера, саме в такий момент вчитель повинен намагатися контролювати себе, стати сильнішим за свої емоції. Часто жартівливе слово допомагає у такій ситуації більше, ніж зауваження. Дитині потрібен дорослий, на якого вона може покластися, доросле «Я», яке стане опорою для її власного «Я». Дитина має відчувати любов, відчувати, що її знають і розуміють, хоча її поведінка викликає протилежні емоції. Коли вихователі та вчителі знають, в якій ситуації дитина знаходиться, їм буде легше відповідно реагувати. Враження у цьому періоді є важливими для усього подальшого життя.

Шкільний план також узгоджено з розвитком дитини на цьому році життя. У 3-му класі проводять епоху будівництва та землеробства, що допомагає дітям увійти у власний дім та стати на землю. Біблійна історія веде від відсутності часу в казках та притчах до усвідомлення часу та історії. Тому лише у 4-му класі йдеться про створення землі, але не одним Богом, а багатьма божествами з германської міфології. Різноманіття тваринного світу відповідає різним граням, які зібрані в людині. В математиці цілі числа, якими діти вже впевнено оперували, розбиваються; при рахуванні з дробами починається все спочатку. Просте ціле поступається місцем складному й різноманітному світові, в якому людина мусить вчитися орієнтуватися заново.

Через рік, коли ми спостерігаємо за 11-річними, ми бачимо спокійних і врівноважених дітей, які знаходяться – принаймні статистично – у найздоровішому періоді людського життя.
Автор: Роземарі Вермбтер
Джерело: www.erziehungskunst.de
Переклад: Лілія Вьольфлє для «Вальдорфської школи Борисфен» (Київ, Україна)
Головне фото: Andy Mark

Ви можете використовувати цей текстовий матеріал повністю або частково виключно за умови встановлення гіперпосилання на сайт www.waldorfkyiv.org.