Дитина на 10-му році життя:
що з нею відбувається
і як це впливає на все її подальше життя

На 10-му році життя з дитиною відбувається щось надзвичайно важливе. Для вчителя це не може залишатися непоміченим. Говорячи абстрактно, дитина у даному віці навчається відрізняти себе від навколишнього, відчуває, що для неї «я» навколишнє є чимось зовнішнім, із цим «я» сутнісно не пов'язаним. Але у дійсності, а не в абстракції, відбувається так, що – тут, звісно, може бути дана лише приблизна, що наближається до дійсності, картина – у цьому віці дитина звертається до улюбленого вчителя з якимсь утрудненням. Як правило, вона прямо не висловлює те, що лежить у неї на серці, а говорить про щось інше, однак важливо знати, що це йде з самої глибини його душі. Вчителю потрібно знайти правильну відповідь, правильно повести себе з дитиною. Для всього її подальшого життя тут може бути зроблено надзвичайно багато. Оскільки, бачте, ви не зможете ні виховувати, ні навчати дітей даного віку, якщо не будете являти собою для них, так би мовити, природний авторитет, якщо у них не буде почуття, що правильним є те, що ви вважаєте правильним, що красивим є те, що ви визнали красивим, що добрим є те, що вам подобається. Для дитини ви повинні бути авторитетом добра, істини та краси. Відданою істині, добру й красі дитина має бути тому, що вона є відданою вам.

На 10-му році життя у дитини абсолютно інстинктивно виникає несвідоме питання: я отримую все від учителя, а звідки усе це отримав він?

Що за цим стоїть? У відповідь не потрібно давати пояснень. Пояснення та визначення можуть лише завдати шкоди. Важливо знайти для дитини душевні слова, слова, що йдуть від серця, або слова, за допомогою яких, коли дитина подолає цей перевал (це тривалий процес, він може тривати тижнями й місяцями), учитель зможе зберегти свій авторитет неушкодженим.

Для дитини це криза авторитарного принципу. Якщо вчитель спроможний вкласти стільки душі, скільки потрібно для подолання кризи даного віку, якщо він спілкується з дитиною тепло, довірливо і правдиво, то тоді у дитини не просто зберігається віра, яка очевидно є великою перевагою для подальшого викладання, а особливе значення має те, що у даному віці, на 10-му році життя, не можна, щоб людина засумнівалася у своїй вірі в добрих людей. В іншому випадку у ній похитнеться уся та внутрішня впевненість, якою їй належить керуватися в житті.