Борисфен
«ВАЛЬДОРФСЬКА ШКОЛА БОРИСФЕН»

Викладання історії стародавніх культур у 5 класі вальдорфської школи

Кожна з давніх цивілізацій зробила власний внесок, який допоміг нащадкам, опираючись на досвід попередніх поколінь, просунутися вперед, здійснити нові відкриття. Кожне наступне покоління стає ніби на міцні плечі попереднього й тому має змогу бачити більше й далі. Водночас діти усвідомили відповідальність, яка стоїть перед ними. Кожен задумався, що покоління, частинкою якого вони є, привнесе такого, що допоможе наступникам.
Викладання цієї епохи велося в історико-культурному аспекті. Розпочали ми з п'ятикласниками з обговорення і осмислення поняття часу, пам'яті і того, що допомагає її зберегти й активізувати. Діти ділилися спогадами про події, що трапилися вчора, тиждень тому, місяць, рік. Дивувалися, що чим далі подія віддалена в часі, тим важче її пригадати. Діти могли розповісти про те, що з ними було в п'ятирічному віці, у три роки, ба, навіть, дехто себе пам'ятав у 2 роки. Було для них відкриттям, що про все, що було до року, під час народження, вони знають лише з розповіді батьків, родини, про це нагадують фото, речі, що збереглися відтоді, мамині щоденникові записи. Діти з радістю ділилися власними фото, коли вони були маленькими (декого навіть важко було впізнати), спогадами, що залишили слід у дитячій душі, віршами, піснями, вивченими в дитинстві, які міцно тримаються в пам'яті.

Усе це допомогло зрозуміти, що таке історія, як вона твориться, хто є її творцем, як передається досвід поколінь, на основі чого робляться висновки про життя давніх людей, їхнє уявлення про світ, про його творення, де береться інформація про винаходи кожної епохи. Діти усвідомили, що кожна з давніх цивілізацій зробила власний внесок, який допоміг нащадкам, опираючись на досвід попередніх поколінь, просунутися вперед, здійснити нові відкриття. Кожне наступне покоління стає ніби на міцні плечі попереднього й тому має змогу бачити більше й далі. Водночас діти усвідомили відповідальність, яка стоїть перед ними. Кожен задумався, що покоління, частинкою якого вони є, привнесе такого, що допоможе наступникам. Торкнувшись подій та винаходів останніх років, діти зрозуміли, що темп історії пришвидшується. Розглянувши давні історичні високорозвинені цивілізації, дійшли висновку, що вони тисячоліттями в загальних рисах залишалися майже стабільними.
Ми проживали мандрівку від берегів Атлантиди на схід через Європу до Індії, а тоді поверталися на захід у Давню Персію, Месопотамію та Єгипет. Попереду чекає ціла епоха, протягом якої ми зануримося в історію й культуру Давньої Греції.
Говорячи про Атлантиду, було цікаво усвідомити, що наші пам'ятники, стели – це пережитки пам'яті атлантів, у яких не була розвинена пам'ять, характерна для сучасних людей. У атлантів, які усвідомлювали себе лише «тут і зараз», була розвинена лише локальна пам'ять , як у сучасних немовлят після 6-7 місяців. Нині люди здатні утримувати великі обсяги інформації в пам'яті, їм не потрібні нагадування у вигляді зарубок на землі, бо володіють абстрактно-часовою пам'яттю.

З плином тисячоліть розвиток культури продовжився на Сході. У людей почала зароджуватися ритмічна пам'ять, яку виразно використовували народи Давньої Індії у Ведах. Культура Індії перед дітьми постала як рай на землі. Люди, перебуваючи серед розкішної природи з благодатним кліматом, були цілковито розчинені в ній, світло було навколо й огортало їх. Вони не відчували особливої різниці між сном та пробудженням. Багато часу проводили в молитві та медитації. Вони жили у двох світах. І світ духовний був значно ближчим.
Перська культура постає як уже сам процес розподілу, віддалення, як своєрідний вихід з раю. Іранське плоскогір'я, гори, вкриті лісами, а в центрі – пустеля. Навесні – грози, влітку – спека, а взимку – мороз. Річок практично нема. Щоб вижити, людина змушена вже приймати чіткі рішення, адже тут немає компромісу, а є постійна боротьба Світла й Темряви. І це пов'язане зі справжнім інтересом до землі, виробленням благоговіння до неї. Люди ніби вперше звернули власний погляд на землю, осіли на ній, перейшли до землеробства й скотарства. Людина отримала місію нести Світло на Землю, щоб розсіяти Темряву. Землеробство стало для давніх персів священною працею, тому земля їх винагороджувала й на каменистому ґрунті виростали розкішні сади.

Месопотамія дітей вразила першими великими містами-державами, містами-мегаполісами (Урук, Ніневія, Вавилон) з розвиненою інфраструктурою, законами Хаммурапі, міською культурою, досягненнями в галузі астрономії, математики, історії, літератури, медицини.

На розгляді історії та культури Давнього Єгипту ми зупинилися найдовше. Усіх зачарувала річка Ніл, адже Єгипет, за висловом Геродота, є даром Нілу. Діти назвали її рікою Життя, бо все було сконцентроване, усе жило й розвивалося лише вздовж її берегів. Варто було відійти від ріки, як життя завмирало, не було нічого, окрім розпеченого мертвого піску. Учні звичайно із захопленням слухали про будівництво єгипетських пірамід, що є першими із чудес світу та єдиними, що збереглися, про життя фараонів, жерців, селян, ремісників, про винаходи єгиптян та їхні досягнення в астрономії та геодезії. Але найбільшим відкриттям була давньоєгипетська міфологія, яка, на відміну від грецької, не отримала особливої популярності. Після занепаду єгипетської культури її традиції почали забуватися, бо не були успадковані жодним народом. Діти з неприхованим захватом розповідали про богиню неба Нут, бога сонця Ра, про царювання Озіріса й Сета, про невтішну вдову Ізіду та її сина Гора, про бога мудрості Тота та богиню істини Маат, про культ смерті й суд Озіріса і т.д.
З учителем мистецтв пані Яною Фіцою діти малювали карти давніх цивілізацій, міфологічні сюжети, храми, фараонів та піраміди, створювали барельєфи, писали клинописом на глиняних табличках. Протягом епохи на уроках евритмії разом з учителем пані Інною Бабенковою відтворювали характерні жести, рухи, стани давніх людей. Усе це супроводжувалося рецитацією давніх текстів на санскриті, давньоперською мовою, а також українських перекладів. На уроках музики з пані Оленою Мітасовою ми виконували на флейті давньоіндійські, перські, шумерські, єгипетські мелодії, співали пісні, танцювали. Водночас на ритмічних частинах та уроках читання рецитували уривки з «Махабхарати», «Авести», «Епосу про Гільгамеша», давніх гімнів Сонцю, Нілу. На запрошення нашої учениці Тамари Барабаш відвідали Храм кришнаїтів. Ми також передивилися художні й науково-популярні фільми, які ще більше розкривали багатство давніх культур.
Автор: Вікторія Ящишин, вальдорфський вчитель


Ви можете використовувати цей текстовий матеріал повністю або частково виключно за умови встановлення гіперпосилання на сайт www.waldorfkyiv.org.